Юридична відповідальність

 План

1.     Поняття та види відповідальності.

2.      Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності.

3.      Види юридичної відповідальності: поняття, загальна характеристика.

4.      Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

1.Поняття та види відповідальності.

Поведінка людей у суспільстві реалізується у межах встановлених правил, за порушення, невиконання та неналежне виконання яких настає соціальна відповідальність: моральна, політична, суспільна, організаційна, партійна тощо.

Соціальна відповідальність - діалектичний взаємозв'язок між особою та суспільством, що характеризується взаємними правами та обов'язками з виконання приписів соціальних норм та покладенням різноманітних засобів впливу у разі її порушення.

Соціальна відповідальність ділиться на неправову та правову. Неправова соціальна відповідальність не має юридичного характеру та виступає у формі:

ü моральної,

ü  політичної,

ü корпоративної,

ü  релігійної,

ü етичної та ін.

Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб'єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки. Моральна відповідальність має важливе значення, оскільки забезпечує відповідність суб'єктів прийнятим у суспільстві уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість.

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є забезпечення упорядкування політичної сфери суспільних відносин шляхом демонстрації недовіри, необрання політика на новий термін до представницького органу, виключення з певної організації.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення. Відображається у осуді членами корпорації чи виразі недовіри порушнику.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога. Забезпечують організацію релігійної сфери шляхом визначення можливих засобів впливу до суб'єктів, що порушують вимоги релігійних норм.

Всі згадані вище види соціальної відповідальності мають пасивний характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не передбачає примусового впливу на нормопорушника. Вона не заснована на праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити негативне ставлення шляхом відмови у спілкуванні чи дистанціювання.

Правова відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.

Таким чином, соціальна та правова відповідальність співвідносяться як загальне та особливе. Для цих видів відповідальності притаманні наступні спільні риси:

Ø як будь-яка соціальна, так і юридична відповідальність є засобом гарантування та охорони суспільних відносин;

Ø вони встановлюються певними суб'єктами та гарантуються певними засобами;

Ø є засобами гарантування прав людини та суспільних інтересів;

Ø є елементами надбудови суспільства, що залежать від рівня розвитку економічних, політичних та суспільних відносин;

Ø  мають динамічний характер, тобто розвиваються та трансформуються разом із суспільними відносинами;

Ø  існують у певній сфері та регламентуються певним різновидом соціальних норм;

Ø  переслідують досягнення певної мети та мають функціональну спрямованість;

Ø  передбачають настання певних наслідків для порушника;

Ø  забезпечують системність суспільства як соціального утворення;

Ø  виробляють повагу до прав та свобод людини і є проявами культури суспільства.

Отже, соціальна відповідальність є комплексною категорією, що передбачає наявність різноманітних форм та видів. Важливим різновидом такої відповідальності є юридична. Наявність зазначених вище спільних рис не заперечує самостійного характеру юридичної відповідальності як основного різновиду соціальної.

Юридична відповідальність	Соціальна відповідальність
Призначається компетентними органами держави	Призначається недержавними структурами
Передбачається правовими нормами	Регламентується соціальними нормами
Має примусовий характер	Не є засобом примусу
Застосовується відповідно до нормативно закріпленого процесу	Регламентується у довільному порядку
Maє  визначений вид і форму	Має довільну форму
Породжує доповнюючий обов'язок	Націлена на реалізацію основного обов'язку
Є невіддільною від правопорушення та є його наслідком	Пов'язується з порушенням соціальних норм
Пов'язана з державно-владною діяльністю	Пов'язана із засобами суспільного впливу
Призначається відповідно до санкції правової норми	Соціальні норми, що регламентують відповідальність, не мають структурних елементів
Настає незалежно від розуміння змісту норм суб'єктами та ставлення до них	Настає лише в результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і ставлення до них
Має виключно правовий характер	Існує у різних видах

2.Поняття, ознаки і підстави юридичної відповідальності.

Одним із різновидів соціальної відповідальності є юридична відповідальність. Найбільш суттєві риси та ознаки, які притаманні соціальній відповідальності, властиві і юридичній відповідальності, адже вона здійснюється у суспільстві, забезпечує громадський порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб'єктів. Тобто, юридична відповідальність — це соціальна відповідальність, регламентована правовими нормами.

Юридична відповідальність установлюється компетентними органами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Вона застосовується лише до тих осіб, які вчинили правопорушення, тобто порушили встановлені нормами права правила поведінки. Юридична відповідальність відображає реакцію суспільства, держави на вчинене правопорушення і застосуванні до правопорушника наступних заходів державного примусу:

Ø особистого характеру (наприклад, позбавлення волі, виправні роботи);

Ø    майнового характеру (наприклад, конфіскація майна, штраф);

Ø    організаційного характеру (наприклад, накладення стягнення, звільнення з роботи).

По суті, державний примус виступає змістом юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність — це передбачений чинним законодавством обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних благ (особистого, майнового або організаційного характеру) за вчинене правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

Ø Передбачає державний примус — особа виконує певні обов’язки незалежно від власної волі.

Ø Кількісний показник — юридична відповідальність — це не державний примус «взагалі», а певна, окреслена правовою нормою, міра державного примусу — в санкції юридичної норми, що була порушена, чітко передбачається характер і обсяг покарання (наприклад, термін ув’язнення чи визначений розмір штрафу).

Ø Наявність визначеної підстави. Підстави юридичної відповідальності — це необхідна єдність її фактичних і правових передумов, без яких вона не може бути реалізована. Фактичною підставою юридичної відповідальності є вчинення правопорушення. Юридичною підставою відповідальності є:

ü нормативні приписи, які чітко фіксують елементи складу правопорушення і містять його юридичні ознаки, та

ü  правозастосувальний акт, у якому дається юридична кваліфікація вчинку і міститься рішення про накладення покарання.

Ø Правопорушення тягне за собою негативні наслідки для правопорушника у вигляді обмеження його прав (позбавлення волі, батьківських прав тощо) або покладення на нього додаткових обов’язків (сплата пені, здійснення певних дій тощо).

Ø Накладення стягнень здійснюється в ході правозастосувальної діяльності компетентним органом державної влади за строго визначеною законодавством процедурою і формою. Це означає, що поза процесуальною формою юридична відповідальність неможлива.

Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини:

Ø факт здійснення небезпечної поведінки (правопорушення) — фактична підстава;

Ø  наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу правопорушення) — нормативна підстава. Наприклад, у диспозиціях багатьох статей КК факт вчинення злочину організованою групою розцінюється як кваліфікуюча ознака, яка істотно обтяжує відповідальність за вчинене;

Ø відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права (наприклад, передача неповнолітнього під нагляд батьків). У законах можуть міститися вказівки про обставини, які виключають відповідальність (стан крайньої необхідності, необхідної оборони або перебування в стані неосудності);

Ø наявність правозастосовного акта — рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб (наказ адміністрації, вирок суду та ін.) — процесуальна підстава.

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції:

Ø презумпції неспростовні — припущення, що не підлягають сумніву і доведенню (закріплені в законі) про наявність або відсутності певних фактів. Це положення, які є принципами;

Ø презумпції спростовні — припущення, що не підлягають сумніву (закріплені в законі) про наявність або відсутність певних фактів, доки щодо них не буде доведено інше. Це положення, які допустимо заперечувати.

Настання юридичної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, відбувається в результаті її (відповідальності) покладення уповноваженими на те посадовими особами державних органів.

Юридичній відповідальності властива чітка нормативна регламентація здійснення, яка встановлюється нормами процесуального права. Відсутність в окремих випадках процесуальної регламентації, механізму покладення відповідальності ускладнює розгляд обставин справи, складу правопорушення, забезпечення прав усіх учасників процесу.

В механізмі покладення юридичної відповідальності можна виділити певні стадії. Вони подібні стадіям правозастосовної ді­яльності, однак мають свою специфіку.

Стадії юридичної відповідальності охоронного характеру:

 Стадія загального  стану (попереджувальна відповідальність)

- виникнення підстав для притягнення до відповідальності настає з моменту правопорушення, тобто юридичного факту, що спричинив конкретні правовідносини

Стадія притягнення до відповідальності (суб'єктивна сторона)

- встановлення компетентними органами суб'єкта правопорушення (фізичної або юридичної особи) і дослідження обставин справи про правопорушення

Стадія встановлення юридичної відповідальності (об'єктивна сторона)

- ухвалення рішення про застосування (незастосування) санкції, вибір у її межах виду та заходу відповідальності

Стадія настання юридичної відповідальності

- реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності — на підставі певних норм правозастосовного акта: виконання стягнення (наприклад, в адміністративному праві) або покарання (у кримінальному праві)

Принципи юридичної відповідальності:

    Законності — юридична відповідальність може застосовуватись тільки на підставі закону і у строгій відповідності до закону. Ніхто не може нести юридичну відповідальність за дію чи бездіяльність, які на момент їх вчинення не були передбачені законом як правопорушення. Порядок притягнення до юридичної відповідальності детально врегульований законодавством і не може бути порушений.

    Невідворотності юридичної відповідальності — немає юридичної відповідальності без правопорушення так само, як немає (не повинно бути!) правопорушення без юридичної відповідальності. Якщо такий факт має місце, то це завдає шкоди авторитету закону, підриває ідею законності та справедливості.

    Принцип заборони двічі притягати до відповідальності одного і того ж виду за одне і теж правопорушення.

    Принцип індивідуалізації — особа може відповідати лише за власну поведінку.

    Доцільності — накладення покарання в кожному конкретному випадку повинно забезпечувати реалізацію цілей юридичної відповідальності.

Цілі (функції) юридичної відповідальності:

Ø Компенсаційна (відновлююча) — компенсація потерпілому моральної чи матеріальної шкоди, що була завдана потерпілому.

Ø Превентивна (запобіжна) або виховна — 1) спеціальна превенція (виправлення правосвідомості правопорушника з тим, щоб він більше не вчиняв правопорушень), 2) загальна превенція (вплив на правосвідомість всіх осіб, щоб утримувалась від таких вчинків).

Ø Репресивна (каральна) — покарання правопорушника.

3.     Види юридичної відповідальності: поняття, загальна характеристика.

Види юридичної відповідальності:

    Конституційна — різновид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер (наприклад, імпічмент Президента, відставка уряду тощо).

    Адміністративна — настає за рішенням адміністративних судів чи постановою адміністративних органів на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення.

    Цивільна — настає за рішенням суду на підставі цивільного законодавства.

    Дисциплінарна — настає на підставі наказу роботодавця відповідно до Кодексу законів про працю за вчинення дисциплінарного проступку.

    Матеріальна — настає на підставі наказу роботодавця відповідно до Кодексу законів про працю за завдання підприємству матеріальної шкоди.

    Кримінальна — настає за вироком суду на підставі Кримінального Кодексу України за вчинення злочину.

Вищи юридичної відповідальності
Конституційна (юридична підстава — Конституція)	- настає за порушення норм Конституції України. Маючи високий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до конституційно-правової відповідальності вирішується судом.
Матеріальна (юридична підстава — КЗпП)	- настає за вчинене майнове правопорушення, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та службовцями при виконанні ними своїх трудових обов'язків. Притягає до відповідальності адміністрація підприємства. Захід матеріальної відповідальності — грошове стягнення. Правозастосовний акт — наказ.
Дисциплінарна (юридична підстава -КЗпП)	— накладається адміністрацією підприємств, установ, організацій (особою, що має розпорядчо-дисциплінарну владу над конкретним працівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) в порядку підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень.
	Реалізується виключно в рамках службової підпорядкованості . Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді, звільнення. Правозастосовний акт — наказ.
Адміністративна (юридична підстава — КпАП)	- накладається за адміністративні правопорушення органами державного управління (органами так званої адміністративної юрисдикції) до осіб, що не підпорядковані їм по службі. Заходи адміністративної відповідальності — попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав водія) тощо. Правозастосовний акт — рішення.
Цивільна (юридична підстава - цпк)	- настає з моменту правопорушення — невиконання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений строк або виконання неналежним чином, заподіяння позадоговірної шкоди (цивільно-правової проступку) або здоров'ю чи майну особи, її особливість полягає у добровільному виконанні правопорушником відповідальності без застосування примусових заходів. Державний примус використовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин. Питання про притягнення суб'єкта (фізичної або юридичної особи) до цивільно-правової відповідальності вирішується судом, арбітражним судом або адміністративними органами держави за заявою учасника правовідносини або потерплого. Заходи цивільно-правової відповідальності — відшкодування майнових втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та інші міри, які полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки. Правозастосовний акт — постанова.
Кримінальна (юридична підстава -КПК)	- настає за вчинення злочинів, вичерпний перелік яких міститься в КК кодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з моменту офіційного обвинувачення, реалізується виключно в судовому порядку. Заходи кримінальної відповідальності — жорсткі заходи кримінального покарання, які впливають на особу винного і позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі та ін.; застосовуються лише в судовому порядку. Правозастосовний акт — вирок.

4.      Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Передусім юридичну відповідальність може нести особа, яка досягла встановленого віку за чинним законодавством.

Вид відповідальності	Вік, з якого можливе притягнення до відповідальності
Кримінальна	За всі злочини – з 16 років, за найтяжчі – з 14 років
Адміністративна	З 16 років
Цивільно - правова	З 14 до 18 років – несе самостійно, у разі нестачі коштів – відповідають батьки, з 18 років – несе самостійно
Дисциплінарна, матеріальна	З часу влаштування на роботу(з 14 років - за згодою батьків, з 16 років - за загальними правилами)

До юридичної відповідальності може бути притягнена особа, яка може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Психічно хворі, розумово відсталі вважаються неосудними.

Якщо людина була позбавлена можливості вибору і діяла під тиском непереборної сили або ж під впливом насильства чи небезпечних для неї погроз з боку інших людей, то її дії, як правило, не визнаються правопорушенням - порушниками закону в таких випадках є ті, хто вдався до насильства чи погроз. Зокрема, не несе відповідальності касир, який під дулом пістолета віддав грабіжникам гроші, що знаходилися в касі; відповідальність повинні нести самі нападники.

Наведений приклад є одним із тих випадків, коли особа не несе і в принципі не повинна нести відповідальності за свої дії. Законодавство передбачає ще кілька обставин, за наявності яких дії, котрими завдано шкоди, не вважаються правопорушеннями.

Не є правопорушенням заподіяння шкоди без вини, яке у праві називають казусом. Подібна ситуація виникає тоді, коли особа не передбачала і не могла передбачити тих шкідливих наслідків, які сталися від її дій. Саме в зв'язку з відсутністю вини не несе відповідальності водій, який задавив пішохода, якщо встановлено, що пішохід сам несподівано вискочив на проїжджу частину вулиці прямо під колеса автомобіля: адже подібної поведінки водій не може передбачити.

Для певних ситуацій закон прямо визнає заподіяння шкоди правомірною дією, за яку особа не несе відповідальності. Такою ситуацією є передусім необхідна оборона. Правила щодо необхідної оборони встановлено Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно з цими правилами, громадянин має право вжити заходів для оборони себе, інших осіб, суспільних і державних інтересів від протиправного посягання і при цьому заподіяти нападникові шкоду. Якщо вжиті для оборони заходи не були явно невідповідними характеру і небезпечності нападу, особа, яка оборонялася, не може бути притягнена до будь-якої відповідальності. Однак варто пам'ятати, що оборона допускається лише проти нападу, який не закінчився; заподіяння шкоди порушникові, котрий явно припинив напад, не допускається. Заходи оборони мають бути такими, щоб забезпечити відбиття нападу.

Але закон не дозволяє "надмірної" оборони. Зокрема, не буде правомірним застосування рушниці для відбиття нападу й заподіяння нападнику смерті, якщо він намагався тільки вдарити потерпілого, не користувався якими-небудь небезпечними для життя чи здоров'я предметами і міг бути знешкоджений без застосування зброї. Однак за перевищення меж необхідної оборони особа, яка оборонялася буде нести відповідальність лише у випадках смерті нападника чи заподіяння тяжко; шкоди його здоров'ю.

Закон визначає ситуації, коли допускаються будь-які засоби оборони: та оборона від нападу групи осіб або озброєної особи та від протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення. У цих випадках особа, що оборонялася, не підлягає відповідальності, хоч би якою була заподіяна нападникам шкода. До необхідної оборони прирівнюється ситуація затримання злочинця потерпілим чи іншими особами безпосередньо після вчинення злочину. Дії осіб, які затримували злочинця, вважатимуться вчиненими в стані необхідної оборони, якщо вони були необхідними для затримання і відповідними серйозності вчиненого злочину та обставинам, що виникли під час затримання.

Шкода

Не є правопорушенням також дії вчинені особою в стані крайньої необхідності для відвернення серйозної небезпеки за умов, що цій небезпеці не можна було запобігти іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж та, якої вдалось уникнути. Ситуації крайньої необхідності досить часто виникають під час дорожнього руху; наприклад, якщо водій звернув з траси і пошкодив інший автомобіль для того, щоб не задавити дитину, яка несподівано опинилася перед його автомобілем.

Підсумок: До юридичної відповідальності особу може бути притягнуто в разі скоєння нею правопорушення. При цьому в діянні особи повинний бути наявний склад правопорушення, а також має бути прийнято рішення відповідним державним органом про притягнення до відповідальності. Залежно від того, яке скоєно правопорушення, визначають вид юридичної відповідальності.

За найтяжчі види правопорушень (злочини) передбачена кримінальна відповідальність. Крім того, можливе притягнення до адміністративної, цивільно - правової, конституційної, матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

До юридичної відповідальності може бути притягнуто особу, яка розуміє значення своїх дій та здатна керувати ними, а також досягнула віку, з якого можливе притягнення до відповідного виду юридичної відповідальності.

Необхідна оборона, крайня необхідність, дії в умовах виправданого ризику, виконання законного наказу та деякі інші обставини виключають відповідальність.