Урок 2.Тема Загальна характеристика держави

    1.Причини виникнення держави. 

ПРИГАДАЙТЕ!

1. Де виникли перші в історії людства держави?

2. Які правові пам'ятки є найдавнішими?
3.Як саме вплинув перший звід законів на суспільно-політичний розвиток Київської держави? У яких ще державах судочинство здійснювалося з використанням норм Руської правди?

Виникнення держави та права привело до суттєвих змін в соціальній організації людського суспільства.

Організації суспільства за первісного ладу були властиві такі ознаки: 

 соціальна однорідність; 

 публічна влада збігається із населенням;

 кровно-родинні зв’язки; 

 публічна влада поширюється лише на кровних родичів; 

 відсутність зборів (податків);

 врегулювання стосунків шляхом застосування звичаїв та традицій; 

 відсутність апарату примусу; 

 відсутність чітко визначених владних повноважень у публічної влади. 

Розвиток родових общин призвів до зміни організації влади: 

 змінилося становище вождів та старійшин: їхня влада стає спадковою, вони перестають працювати, займаються лише керівною діяльністю, одноосібно приймаючи рішення з важливих питань, не враховуючи думки роду чи племені; 

 рада вождів, яка ще донедавна обирала вождя, відходить на другий план, а на перший висувається дружина вождя; 

 протягом певного часу посада вождя перетворюється на посаду правителя, його оточення — у радників та намісників, а дружина — у військо. 

Отже, влада поступово починає відділятися від суспільства (влада та суспільство перестають співпадати). Публічна влада для управління населенням має апарат управління (чиновники) та примусу (поліція, в’язниці, армія). В первісному суспільстві не було спеціальних органів примусу, які займалися цією діяльністю. Ця система соціального управління отримала назву первісна демократія. Для неї характерні певні особливості, що відрізняють її від організації влади, соціального управління в більш пізній період — після виникнення держави.

Таким чином, держава з’являється у результаті складних змін в економічному житті суспільства, поступового відособлення верстви людей, які зосередили у своїх руках управлінські функції.

Ознайомтеся зі схемами  та запам'ятайте!

Стадії розвитку суспільства

Порівняльна характеристика понять «країна», «суспільство», «держава».

Суспільство – це сукупність людей, що об’єдналися на певній стадії історичного розвитку з метою задоволення своїх потреб. Суспільство базується на основі співпраці його членів, що об’єднуються за різними ознаками (національні, класові, сімейні, групові, тощо). Кожному суспільству властиві власні норми, правила, форми власності, культурна спадщина тощо. Наприклад первісне суспільство, феодальне суспільство, радянське суспільство тощо.

Термін «країна» є широко вживаним з точки зору географії та культури.

Країна – географічна територія з визначеними кордонами і населенням, що в політико-географічному відношенні може мати державний суверенітет (незалежність) або бути залежною (колонія).

Термін «держава» визначає політичну систему суспільства що склалася на певній території.

Держава — суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій.

2.Поняття і ознаки держави. 

Практично все населення планети живе у тій чи іншій державі. Кожна людина у повсякденному житті взаємодіє з державою, перебуває у постійному тісному зв’язку з нею. А що ж містить у собі термін «держава»?

Ознаками держави є :

Територія і населення. Держава є єдиною універсальною, специфічною організацією на території країни. Під її впливом перебуває все населення; держава встановлює адміністративно-територіальний поділ країни, інститут громадянства.

Публічна влада. Влада, яка не співпадає з населенням, проте виступає від його імені, забезпечує державний примус у вигляді органів державної влади.

Податки. Обов’язкові платежі на користь держави від громадян, підприємств, організацій, установ, необхідні для функціонування держави (утримання державного апарату, медицина, освіта, культура тощо).

Наявність органів державного примусу (армія, міліція, поліція, служби безпеки держав тощо). Лише держава (її органи) наділена повноваженнями застосовувати примус до всіх без винятку осіб, які перебувають на її території: громадян, осіб без громадянства, іноземців.

Право. Держава встановлює загальнообов’язкові правила поведінки, доводить їх до людей, забезпечує дотримання, вимагає виконання, а у випадку порушення застосовує примус.

Грошова одиниця.

Формальні реквізити — державні символи. Державна символіка — засіб ідентифікації суверенної держави і суб’єкта влади в системі внутрішніх і міжнародних відносин, яка являє собою законодавчо закріплені символи Державний Герб, Державний Прапор та Державний Гімн.

Отже, спираючись на вказані ознаки, визначення сучасних держав можуть бути такі:

Держава — суверенна, універсальна організація політичної влади, покликана забезпечувати нормальну життєдіяльність людей, яка має свою територію, апарат примусу, створює право та стягує податки, необхідні для здійснення своїх функцій.

Держава — це політична цілісність, що утворюється спільнотою, закріплена на певній території, де підтримується юридичний порядок.

Держава — особлива організація політичної влади, що існує у суспільстві, за допомогою якої здійснюється управління загальносуспільними та місцевим справами.

Держава — це специфічна, політико-територіальна організація, що виражає інтереси населення.

3.Функції держави: поняття і види.

Функції держави (функція — лат. functio — виконання) — основні напрями діяльності держави для управління суспільством.

Держава виконує свої функції протягом усього часу свого існування. На різних етапах еволюції людства держави виконували різні функції залежно від розвитку економічного та політичного, розвитку суспільства, історичного типу тощо. Функції держави тісно пов’язані з характеристиками держави, її формою та типом. Із еволюцією держави змінюються й її функції.

За сферами політичного напряму (за сферами діяльності) функції держави поділяються на:
     Внутрішні — здійснюються в межах держави і характеризують її внутрішню політику. Розрізняють:

•  регулятивну (врегулювання стосунків у суспільстві, забезпечення діяльності органів держави, самоврядування);
• економічну (регулювання економічного розвитку держави, розробка економічних проектів, організація праці населення, податки тощо);
• соціальну (охорона та реалізація прав і свобод громадян, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, соціальний захист населення, соціальна допомога, пенсії, пільги, компенсації тощо); 
• культурно-освітню (забезпечення розвитку закладів науки, культури, освіти з метою підвищення рівня розвитку громадян).

  Зовнішні — здійснюються за межами держави, на міжнародній арені і характеризують зовнішню політику. Розрізняють:
оборонну (захист кордонів, території, цілісності, суверенітету держави);
зовнішньополітичну (співробітництво з іншими державами, підтримка миру, участь у міжнародних організаціях, миротворчих операціях, боротьба із тероризмом);

зовнішньоекономічну (укладення економічних договорів про торгівлю і співробітництво між державами, участь у міжнародних економічних організаціях, співпраця в галузі охорони екології тощо);

культурно-освітню (обмін культурними надбаннями: музеї, виставки, театри, живопис, музика, кіно).

За сферами суспільного життя розрізняють функції:

 економічні — розвиток економіки, підприємництва, введення та зміна податків;

соціальні — охорона прав і свобод громадян, забезпечення їх реалізації;

політичні — охорона суверенітету, організація політичних відносин з метою забезпечення життєдіяльності;

ідеологічні — всебічний розвиток науки, культури, освіти з метою формування суспільної свідомості.

За часом дії:

 Постійні — виконуються державою постійно (охорона кордонів та території, розвиток економіки, забезпечення прав і свобод...).

Тимчасові — виконуються протягом певного часу, до моменту вирішення чи доки не втратять актуальності (розширення територій, придушення рабів у минулому та боротьба із тероризмом, наркоманією, за знищення протипіхотних мін, захист навколишнього середовища, відтворення тваринного та рослинного світу — на сучасному етапі розвитку держав).

Спеціальні (особливі) — існують в окремо взятій державі та мають особливий (унікальний) характер, існують на певних етапах, пов’язані з конкретними подіями (із утворенням незалежної держави Україна потрібно було якнайшвидше розробити нормативну базу нової держави, арабо-ізраїльський конфлікт — питання територій, статусу Єрусалиму, війни та миру тощо).

За процесом реалізації державної влади:

Законодавчі — розробка та прийняття законів.

Управлінські — керування державою через органи державної влади.

Правоохоронні — забезпечення та охорона прав і свобод громадян правоохоронними органами держави (міліція, поліція, служба безпеки, митна служба, прикордонна тощо).

Інформаційні — доведення офіційної інформації до населення країни (висвітлення в ЗМІ подій в країні, за кордоном, друк нормативно-правових актів тощо).

Підсумок: Результатом розвитку людського суспільства є держава. Вона має певні ознаки: відокремлену територію, державний апарат, зокрема органи примусу, податкову систему й систему права. Важливою ознакою держави є її суверенітет.

Держава виконує внутрішні та зовнішні функції. Для їх виконання існують різноманітні органи держави. 

⇒Перевірте отриманні знання